Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових форм
роботи в межах традиційної системи. Результативність у роботі досягається
шляхом впровадження інноваційних технологій, пошуками відповіді на питання :
«Як навчати, як створити сприятливі умови засвоєння нового матеріалу?».
Тому на мою думку, будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо
реальні люди ,котрі її втілюють ,не розглядатимуть дану проблему як цілісну
систему в єдності компонентів і взаємозв’язків. Описати технологію - це одне ,
а реалізувати її на уроці-це зовсім інше. Адже відіграє велику роль відбиток
особистості ,інтелекту конкретного вчителя. Тому найсерйознішою проблемою
реформування освіти є підготовка вчителів, які повинні усвідомити,що слід
переходити «від передання знань» до «навчання жити». Розв’язання даного завдання безпосередньо
пов’язане з навчально-виховним процесом.
Сучасний урок вимагає від педагога оптимального поєднання
індивідуальної,парної , групової і колективної форм організації навчальної діяльності учнів.
Виховний та розвивальний характер навчально-пізнавальної діяльності на
уроці поглиблюється за умови постійного включення учнів у ситуації, де вони
повинні:
- доводити власну думку ,наводити на
її захист аргументи, докази, користуватись здобутими знаннями;
- ставити запитання вчителю, товаришам,поглиблювати процес пізнання;
- ділитись своїми знаннями з іншими;
- допомагати товаришам, коли вони
відчувають утруднення, пояснювати
незрозуміле;
- вільно вибирати завдання , переважно пошукового і творчого характеру
- виконувати завдання-максимум,розраховане на читання додаткової літератури, першоджерел, на тривалі
спостереження.
Значна кількість основних методичних інновацій пов’язана сьогодні із застосуванням інтерактивних
методів навчання. Тому, змінивши слова великого китайського педагога Конфуція
«Те ,що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я
пам’ятаю. Те, що я роблю, я
розумію», можна сформулювати як кредо інтерактивного навчання.
Як бачимо, процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і
власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти,
продемонструвати. Справжнього результату можна досягти лише за допомогою
інноваційного навчання.
Уміння і бажання навчатися-це той фундамент, який маю закласти я, як
вчитель. Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на «вічне» запитання: як
побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів,
неодмінно позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх
досвідом самостійних пошуків та роздумів.
На уроці я враховую те, як учень бере участь у навчальній діяльності,
спосіб спілкування з однокласниками, готовність до співпраці і прийняття
відповідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на
уроках.
Використовуючи інноваційні методи навчання, переконалась , що учні краще
почали аналізувати, зіставляти, виділяти головне, вміло застосовувати набуті
знання на практиці, набули комунікативних навичок. Підвищується інтерес учнів
до знань, зростає самоповага . Тому я впевнена: за активними методами навчання -
майбутнє. Постійне впровадження їх у
практику роботи робить процес навчання значущим, орієнтованим на особистість
учня. І дає, врешті – решт, вагомі здобутки.
Отже, оскільки вчитель є організатором освітнього процесу то його основною
метою є пробудити і підтримати прагнення
дітей до пізнання, що спонукає педагогічний колектив шукати шляхи підвищення
інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через
використання інновацій.
