Авторська казка

Пригоди   гномів

Одного разу  сім  гномів  пішли  до лісового струмочка,  щоб  скупатися  після спекотного робочого дня.  Ідучи  лісом,  один  з гномів - Буркотун, котрий йшов останнім,  почув  якийсь  галас: "Ау-ау-ау, ау-ау-ау".  

      Швидко  підбігши  до першого  гнома  Розумника,  Буркотун  сказав:  

-    Я чув,  як  маленький хлопчик  кричав,  він,  мабуть,  заблукав.                          -    Але  ж  струмочок  уже  недалеко, а хлопчику  ми  зможемо  допомогти  на  зворотному  шляху, - сказав Сонько.                                                                           

 -    Ні, струмочок зачекає, - відгукнувся  Розумник.                                                    -    А зараз ми підемо й виведемо з лісу хлопчика.

    І вони пішли лісовими стежками, шукати  хлопчика. Блукали  вони, блукали,  але  все  ж  знайшли  малюка.  Він сидів на траві  й плакав. Тільки-но  Сором'язливий  хотів  узяти  його за руку, як той  перетворився  на потворного старця-чаклуна.

-    Що тобі потрібно від нас? – запитали гноми.                                                           

-    По-перше, вітаю вас у зачарованному  лісі, а,  по-друге,  мене  звати  Кармус. Я великий чаклун,  і все, що ви бачите  навкруги - це мої володіння. Подивиться навколо.  Ви зайшли  дуже  далеко  в  пошуках  маленького хлопчика, але знайшли мене.  Отже, це означає, що ви  потрібні мені. А головне - ви ніколи не потрапите  додому, бо не знайдете дороги  назад.            

 -    Навіщо це тобі, Кармусе?                                                                                      

-    Просто захотілося побавитися, - засміявся Кармус.                                                    

-    Що ж нам тепер робити? - промовив Малюк, найменший гном.                             

-    На мою думку, Кармус просто вирішив нас залякати, - відповів Розумник.           

-    Ні, здається все це не просто так. Йому щось потрібно від нас - це точно, -  додав Сором'язливий.                                                                                                      

-    А ви розумні, друзі мої, - додав Кармус

-    Добре, не буду вас лякати. Просто я став дуже старим і багато чого вже не взмозі  зробити сам, тому я дуже довго шукав собі помічників, але всі вони були якісь незграбні. Тому я вирішив вас обдурити, щоб  заманити  у чарівний ліс, з  якого  можна  вибратися  лише  виконавши  найскладніші завдання. А ви, гноми, не такі розумні, бо в школі не навчалися, але працелюбні, до того ж умієте виконувати бажання .

-   Добре, якщо тобі потрібна допомога, то ми згодні, але за умовою, що ми все ж таки повернемося додому, - сказав Розумник .                                                                

-   І яка ж ваша умова? - запитав Кармус.                                                                             

-   Ми виконаємо твої бажання, якщо вони не шкодять мешканцям лісу.                          

-  Тоді, до роботи, - обізвався Кармус.   

-   Старий я став, будинок мій також вже старий. Хочу, щоб  ви  новий будинок  мені  побудували  у сучасному  стилі.                                                              

-   Добре, це найпростіше   з усіх завдань, які ми колись виконували. А яке ж друге завдання?                                                                                                             

-   Вам потрібно знайти дерево, яке вміє розмовляти. Воно й підкаже вам друге завдання. Виконаєте - повернетесь  додому. Ні – залишитеся  у мене назавжди,

- пояснив Кармус.

Гноми довго блукали лісовими   стежками. Утомилися…                               Вирішили   відпочити під кроною старого дерева.

-        Та де ж нам шукати це чарівне дерево? - спитав  Веселун.                          

-        Чарівне та й ще яке  розмовляти  вміє, - додав Сонько.                                

-        Вибачте, будь ласка,  я випадково підслухав вашу розмову.                                   

-        Хто це?                                                                                                                      

-       Я  -  дерево, що стоїть позаду вас. Що ви шукаєте, маленькі гноми?                        

-       Ми шукаємо дорогу додому. Чаклун  Кармус  не відпускає нас зі свого чарівного лісу. Він сказав, що тільки дерево, що розмовляє, зможе відправити нас  додому.                                                                                                                     

-       Так я і є дерево розмов. Мені подобаються казки. От,  якби  ви  розповіли мені  цікаву казку, таку, яку я ще не чуло, то тоді я б показало вам дорогу додому. Згодні?          

-      А чому б ні. Розумнику, ти ж знаєш багато казок. Здивуй дерево,

розкажи найцікавішу казку.                                                 

І тут Розумник почав розповідати  про ґрунт, пісок і глину .

       Жила мати Земля і мала вона двох синів — Грунт,  Пісок і доньку Глину.                             

Одного разу мати наказала своїм дітям: "Ідіть по білому світу та навчіться ростити дерева, кущі і трави. Хто принесе мені більше зелені, тому я віддам усе, що є у мені, на мені і наді мною". Вирушили брати з сестрою у мандри. Незабаром бачать вони — летить птах, у дзьобі горіхи, в лапках насіння дерев і кущів. Зля­кали брати птаха і випустив він усе своє добро. Поділили вони пта­шиний скарб між собою і пішли садити його.   

     Пішов дощ. Увійшла в Грунт волога, поволі напуваючи усі рослини.   

     Просочилась і швидко висохла вода на Піску. Не встигли рос­лини й напитися.     А Глина зовсім не вбирала в себе вологу. Висохла вона, взялася цупкою корою і бідним рослинам нічим було дихати.

Пригріло сонечко і заплакали Пісок із Глиною, коли побачили, яку чудову галявину виростив Грунт. Пішли всі додому. Матінка Земля щедро нагородила Грунт.

І по цей час Грунт добре служить довкіллю. І не соромиться він свого чорного кольору.

З тих пір так і повелося.                                                                                                       

Є в народі таке прислів'я: "На чорній землі білий хліб родить".

- Розумнику, ти  здивував  мене своєю казкою. За таку цікаву розповідь ви  отримуєте  ключ   від  дверей, що ведуть додому. Успіхів вам!

Семакіна Вероніка, 4 клас